У цьому пості йтиметься про новий фільм "Проект "Аве Марія"" і тільки для тих, хто його вже дивився, оскільки предметом обговорення буде спойлер.
З трейлера ми знаємо, що герой Гослінга – шкільний вчитель, який вирушив у далеку космічну подорож, аби врятувати людство. Декілька років тому ми вже дивилися схожий фільм "Інтерстеллер", про що згадують майже всі рецензенти. Як одна з переваг нового фільму називають більш правдоподібну загрозу, ніж та яку використовував Нолан для зав'язування сюжету.
Але я хочу обговорити не зав'язку, а розв'язку, коли дізнаємося, як герой Гослінга опинився на космічному кораблі. Висловлюючись мовою оркостанського іпсо, він був бусифікований. Його схопили, приспали та запхали в космічний корабель, який був розрахований на політ в один кінець. Бусифікували його тому, що він був класичним ухилянтом, який переживає за своє життя сильніше, ніж за долю всього людства. Про цей епізод його біографії ми дізнаємося вже наприкінці фільму, після того, як пережили разом із героєм Гослінга всі його подвиги.
У сюжеті про простого хлопця, якого обставини змушують стати героєм, немає нічого нового. Достатньо згадати нью-йоркського поліцейського Джона Макклейна. Але ще в "Пасажирах" мені здалася неправдоподібною еволюція головного героя від егоїста, який приносить у жертву своїм бажанням іншу людину, до самовідданого героя, готового пожертвувати собою. Тому що і в "Пасажирах" і в "Аві Марія" головні герої роблять вчинки, які свідчать не просто про брак впевненості в собі, а про відсутність елементарної емпатії. Людина з таким недоліком неспроможна еволюціонувати. Можна, звичайно, виправдати такий сюжетний поворот фантазією авторів, але не дарма серія постів називається "Про реальну віртуальність". У підсвідомості глядачів відкладається більш терпиме ставлення до асоціальної поведінки, оскільки формується віра у те, що егоцентрист-социопат згодом може виправитися. А така ілюзія стає загрозою для тих, хто в неї вірить.
Нелогічність у розвитку характеру героя Гослінга пов'язана з необхідністю виправдати вчинок іншого героя фільму – керівницi проекту "Аве Марія".
Це вона наказує схопити вчителя фізики, приспати й відправити в космічну експедицію. Вона вірить, що незважаючи на зовнішню боягузтво він здатний здійснити подвиг. Цей епізод показують вже після того, як ми переконалися у її правоті. Тому ми не звертаємо увагу на фашистські методи, які використовуються керівником проекту. Поведінка героя Гослінга і умови, що склалися, служать нам прийнятним виправданням таких методів. І знову на рівні підсвідомості глядачеві вселяють терпиме ставлення до насильства, яке здійснюється заради великої мети.
Десь у середині фільму ми дізнаємося, що керівница проекту – колишня громадянка НДР. Судячи з її поведінки, вона повинна була працювати в Штазі. Цей шріх додає в епізод із бусифікацією новий сенс. Висловлюючись словами Єжи Леца, соромно підозрювати, коли цілком упевнений, що перед нами є черговий зразок зомбування. Нам вселяють терпимість до насильства з боку влади, готовність пожертвувати собою за наказом начальства.
У мене вже виникали підозри під час перегляду серіалу "Експансія", що автори намагаються непомітно інфільтрувати тоталітарну ідеологію у підсвідомість глядачів. За сюжетом вбивство ста тисяч астроідян призводить до створення кільця, через яке жителі Сонячної системи отримують доступ до інших галактик. Ті, хто знищив астроідян, показані як лиходії, але сам сюжет змушує задуматися: а можливо ці жертви того варті? Та сама думка нам вселяється у фільмі "Проект "Аве Марія"".
Nav komentāru:
Ierakstīt komentāru